Ці очі - море, хвилі...
Мої слова безсилі,
Щоб описати ту красу -
Ранковочисту їх росу.
Ці очі - небо й сонце,
Чарують душ віконця.
І сяйвом грають ноти,
Мов голосні фаготи.
Ці очі - світлі океани,
Лікують водами всі рани.
Та заграють до мене блиском,
Цілують хвилями так різко.
Ці очі - то моє натхнення,
Моя домівка й люба неня.
Без них не бачу майже світу,
Без них нема весни і літа!
======================
Её глаза прекрасны...
Мои слова напрасны,
Чтоб очертить всю красоту,
Тех утренних рос чистоту.
Её глаза, как солнце,
Чаруют душ оконца.
Сиянием их нот
Играет мой фагот.
Её глаза - свет океана,
Залечат и водой все рани.
Заигруют ко мне так резко,
Целуя волнами и блеском.
Её глаза - столь вдохновимы,
Мой дом родной и мать любима.
Без них я мир почти не вижу,
Без них весна и лето в хиже...
ДТХ
21.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487202
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Микита Баян