за вікном плаче тихо дощ,
а я доїдаю свій вчорашній борщ.
попоївши, сходжу покурити)
потім знову сяду щось робити.
що? уже сам не знаю.
щось знайду,адже так не буває.
ось знову день.
а тут вже й вечір наступає.
а скоро Новий рік до всіх у гості завітає.
а що ж зміниться від цього?.
що прийде на зміну цьому?
ще один рік кохання.
365 днів чекання..
того, мабуть уже не буде.
буде лиш мить.
мить того кохання,яке втрачено давно.
яке уже не повернути ,бо все уже пройшло))
але дякую я Богу
за те _прекрасне і щасливе.
за те_ веселе і мрійливе.
за те кохання що у мені жило.
але яке уже пройшло.
Тепер дивлюсь на цей сумненький дощ.
доїдаю вже застиглий борщ.
палю всі ті вірші, що писалися тобі
і фотографії на котрих були щасливі ми))