Осінній ранок виплива з туману.
Стирає марево із заспаних очей.
А я лицем, де сонце сходить, стану,
Зніму тягар недоспаних ночей.
Поволі розправляю никлі плечі.
Усмішку від проміння запалю.
А сум мій віднесе косяк лелечий.
Тебе, моє кохання, ще знайду.
Радію тим краплинкам, що на листі.
Вслухаюся в мелодію дощу.
Як гарно ж так деревам, що в намисті!
Тебе вже, любий, я не відпущу!
І пролісками серце хай розквітне,
І стане діамантова роса.
А щастя, що для інших непомітне,
У серці тепер знову воскреса...
Якщо це не порушує Вашого розуміння контексту, можна було б якось замінити усмішку на посмішку,косяк на ключ, тепер на ніби або наче, наприклад:
і посмішку в промінні запалю...
Погодьтесь, що так гарно відчуваючи природу, нескладно розуміти і ці тонкощі.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго дня. Рада знайомству. Поважаю вашу думку. Але справа в тому, що ці слова, які ви запропонували,є синонімами до тих слів, які я написала... Якщо ви не заперечуєте, то я залишу так, як є...
Дякую за увагу. Заходьте...
Теплий і затишний осінній ранок! Сьогодні теж мала можливість насолодитися ним, збираючи на сік яблука в ранковому саду. У 3-ьому катрені виправте *тім* на *тим*. І мелодія чудова!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поважаю вашу думку. Але справа в тому, що ці слова, які ви запропонували,є синонімами до тих слів, які я написала... 
Якщо ви не заперечуєте, то я залишу так, як є...
Сьогодні теж мала можливість насолодитися ним, збираючи на сік яблука в ранковому саду. 
