Музика Віктора Охріменка
Білий смуток літа пухом із тополі
Стишено лягає мріями у сни.
Не зійшлися вчасно дві самотні долі,
Заблукавши, мабуть, на стежках земних.
Не судились, видно, їм кохання крила,
Щоб завжди літати разом у світах,
Бо одна з них в землю очі опустила,
Інша доля вільна, як у небі птах.
І блукають світом поодинці долі,
Половинку рідну прагнучи знайти.
І зітхають важко в час, коли тополі
Землю засипають пухом самоти.
15.06-01.07.2013 23:35
Наташ, а почаму лето? Одиночество всё таки с осенью да зимой больше ассоциируется. Красивая грусть получилось. "поодинці"- есть в укр. языке слова, раскрашивающие стих в какие то особые краски.Спасибо за душу и за язык.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Всегда приятно, когда русскоязычные поэты "розуміють мову" и могут прочесть и оценить. Спасибо, Гена!
Но вот Амелин прав: оно если есть - то есть. И о любви можно писать вьюжной зимой, и о разлуке - в начале весны.
А пейзажной лентой для стиша послужила реальная картинка. Была я недавно в лесу. Тихо-тихо (птицы перестали уже петь) и пух летит с деревьев. Снежная тишина, хотя и теплая... Пух оседал на волосы, глаза, плечи.... и навевал размышления...
"поодинці"- есть в укр. языке слова, раскрашивающие стих в какие то особые краски.Спасибо за душу и за язык. 
Спасибо, Гена! 
красиво