зійдуть Серпи,
пожнуть відполовілі ниви,
задумливо-грайливі
і мрійливі –
чи ми щасливі?...
чого шукали-во́ліли-хотіли –
знайшли-зустріли?..
у потаємних сутінках зіниць -
взаємності для тіла?..
півділа…
дотичності до зору, слуху –
не все! не все!
не зовсім те! –
зовсі́м не те…
взаємності для духу!
…граційно межі обмива́є жито,
простеньким ситчиком полощеться-цвіте:
спочинь, поспи –
зійдуть Серпи…
ми – від Початків, але без Кінця:
лицем до Сонця!
лицем до Сонця!..
хотіла –
Світла і Тепла,
знайшла?..
знайшла.
12.06.2013
Валю я читаю Ваш другий вірш і збиваюсь з дихання. Ви дійсно ЗНАЙШЛИ. Це відчуття нічим не заміниш і не підробиш, не купиш ні за які скарби. Я зупиняюсь.Все сказано.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...стукайте і вам одчинять..." - все життя "стукала"... і - одчинили... слава Богу і Господу нашому... Вам - дяка щира моя...
нажаль, інтернет мені не підвладний,ковтнув мій відгук, тепер так нескажу, але ж емоції вже втрачено.
але мені сподобалось. у простоті Ваша сила!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Віточко, Ваш з"їдений мережею відгук - це втрата... і для мене... так, ніби веселка жива снилася, і тримала вже її у руках - і всі її переливи, і шовковистість небесна на дотик - у раз - прокинулась: веселка де?... роздивляєшся собі руки, мацаєш по ковдрі згарячу, навіть під подушку заберешся - а веселки нема... то був сон...
вдячна Вам, що повідомили мене про таку подію - "інтернет ковтнув мій відгук" - хай радіє... а я і поза тим відчуваю, яким сонячним був той Ваш, з"їдений сторонньою силою, відсвіт...)))
Щиро заздримо Вашому таланту знаходити Світло і Тепло!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Вікторе - роблю все од мене залежне, аби тим умінням поділитися з усіма... з усім світом...)))принципи - такі прості: ЛИЦЕМ ДО СОНЦЯ - і, власне, все...(куди б янголи не поверталися тілом своїм - обличчями вони завжди повернуті на схід - до СОНЦЯ... Того Сонця... отак би й нам...)
Валю, так не чесно!!! це не вірш, це щось, що не піддається якомусь поясненню і класифікації, якісь згустки енергії, емоцій, почуттів, я вже казав, і ще раз повторюсь, ось це і є величезна сила слова, Ви термоядерний реактор, можна побути з Вами трішки
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Морський Леве! істину речете - зі мною можна побути - але саме тільки ТРІШКИ...))) насмішили мене щиро... але це не жарт, а дуже точно висловлено - ТРІШКИ...)))
дякую Вам - за щирість і правдивість серця Вашого - чистоту...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
велично і гарно... дякую Вам - саме велично і гарно - бо - простенько... простота - ознака правдивості... а отже величності і красоти... тонко Ви відчули цей нюанс, пані @NN@, і моє Вам - браво!
Валю! Ваша філософія і духовна,і красива, і повчальна, і подана такою цікавою витонченістю,що до творів повертаєшся по-декілька разів.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба пані ranimaja... за такий щирий разок небесних перлин... такі "речі" я називаю "асоціативною лірикою", тому, мабуть, вони і кличуть до себе повторно і покількакротно...))) - хотять торкнутися асоціацій, внутрішнього зору "ближнього свого"... так я їх (такі вірші) розумію сама, але не моя вина (чи заслуга) в тому - такої якості приходить "наїтіє" (НАДхнення..))) ЗГОРИ ...
ще раз вдячна Вам за високий тон і щирість сердечну Вашого відгомону...