Чого я ще не знаю про зиму?
Того, як цілується лютий,
Язиком закоцюблим лизькає щічки?
Біжу у ритмі собачого вальсу
Сходами вгору,
На побачення з новим коханцем
Поспішають думки…Березень, березень …
Чого я ще не знаю про зиму?
Як попід хутром лютий
Шукає ґудзиків на блузі і на спідничці?
Рахую веснянки на носику,
Дихаю на люстерко
Ось вона! Ще одна, ще одна ластівочка
Файна така - золотиста.. березень, березень!
А лютий ревниво кидає колючу правду
За комір, у очі, під ноги..
Сходами вгору…
Хутчіш, обійми загойдай мої коси
Березневою піснею вітру, зацілуй ластовиння,
Кожну цяточку вивчи на пам’ять.
Прочитай їх, немов то земне заклинання…
Побач, як вирує мій сік
В яблуневих судинах.
Сходами вгору…
На пагорб весни
рахувати смарагдові стріли .
дуже-дуже красивий вірш цей графічно - ніби у красивій такій "цукерочниці", "низькорослій" вазі якійсь (срібло, либонь... а може і порцеляна...) - таке щось розкішне росте (поміщається...)- примула буває такою "багатоповерховою", але це не примула все-таки... троянда.. з листочками багатьма... от гляньте на нього в цілому... на його "портрет"...))) графічний...
щодо смислу, то тут звучить "класична" Ваша язичницька тема... - язичницька стихія "вирування соку В яблуневих судинах..."
оригінально і пристрасно... життєспрагло...
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знову десь поділася відповідьмоя. ..Що з інтернетом робиться...
Щиро вдячна
. Валю, Ваше бачення вражає, захопююсь фантазією та уявою.
Навіть у будові-архітектурі твору бачите високохудожні замисли. ЦЕ ПРИЄМНО!!! особливо те місце з порцеляною ,хай так і буде, воно найвишуканіше виглядає в моїй віртуальній матеріалізації.