Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: ПОДОРОЖНІ РОЗДУМИ (Симоненкіана) - ВІРШ
logo
Олександр ПЕЧОРА: ПОДОРОЖНІ РОЗДУМИ (Симоненкіана) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ПОДОРОЖНІ РОЗДУМИ (Симоненкіана)

Прикріплений файл: ПОДОРОЖНІ РОЗДУМИ Симоненкіана.MP3 



Велосипедом їду в Біївці.
А предки добиралися волами.
На Новаки звертаю за Лубнами.
І – навпростець: знайомі луки ці.
Я краєвидом кожним дорожу.
Як п’янко пахне теплий літній ранок!
Як неповторно тут природа вбрана!
Зустрічним радо «Здрастуйте!» кажу.

А онде кінний віз поторохтів.
І батіжком вицвьохкує хлопчина,
хазяйновитий жвавий молодчина.
–  А що ви, дядьку, взнати тут хотів?!
–  Я їду ген туди, до Василя,
який живе посеред нас поетом…
–  Та це вам ще зосталося далеко.

Яка ж привітна рідна ця земля!
Як гарно й швидко їдеться мені!
Велосипедом, – це ж таки не пішки.
До квітів польових спиняюсь трішки.
Вони в квартирі будуть пломеніть.  
Барвистих вражень трепетний букет
вкладаю в душу.
І хмурні, й веселі
Тарандинцівські, Єнківські оселі
густенько туляться.

Побачив би поет Хитці поудайські –
живеньких кілька хат.
Хрести в зажурі та старі дерева.
Гуляє вітер … Реви то, чи регіт?
В яру глибокім – спогадів кагат…

Ширяє думка птахом до небес.
Який пейзаж! Мені це місце сниться.
Цей луг, де Коцюбинського криниця…
Як  же сьогодні тут Василь воскрес!
Отут проходила «Етновесна», –
на заповіднім ярмарковім лузі.
Тут симоненківські збирались друзі.
Тут – України пам’ятка рясна.

У серці – скрипка!
Скрипи яворів…
Перегортаю спогади печальні.
Сідло поскрипує, кручу педалі.
Де–інде бачу припнутих корів.

Не так давно тут паслась череда.
І не одна. І усміхались лиця.
Тепер, мов показилися в столиці.
В державі – безкінечна чехарда.
Тепер держальникам не до селян.
Ген – за кордон, де братія весела!
А тут – собі будують царські села.
І стогне недопродана земля.
Панує скрізь зневіра і клопот.
На покуттях – байдужість возсідає.
Вже відповіді точної не знаю, –
бандити правлять світом чи Господь?
Не все докрали.  Ледь не щез народ.
Овець немає, мов ягнята – люди.
Допоки ж нами правитимуть юди?!

А ось  –  лелека міряє город…
Гніздяться ще – поближче до людей,
клекочуть, кружеляючи довкола,
птахи священні.
Та закрита школа.
Невже ніхто у перший клас не йде?
Та ще гніздо міцний тримає стовп.
На варті тут  – погруддя Василеве.
Іще малечі щебет.
Леле-леле…
Автобус возить, та було б кого.

Сільрада тут, скромненький магазин.
З ціпочками стоять привітні люди.
–  І що ж воно на світі далі буде?
–  Не куриш? Жаль.
Вже ні в кого й просить.
А вільно дихати відвикли груди.
–  А ще газетку можна? 
Так повсюди 
болючі світлі спомини возив…

Була тут в клубі обласна весна –
остання, незабутня, поетична.
Згадала те й бабуся симпатична.
Якби ж Василь ровесницю впізнав!
А він і досі ходить молодим
цим дивним раєм і цим пеклом диким.
Поміж людьми, де гиготять індики.
Так хоче ще хоча б ковток води!

На гору йду, де спочиває дід.
Скрипучі жорна згадую колишні.
Розкішні вишні навперейми вийшли
як і колись – рум’яні й молоді…
І сонечко, й хмаринка, й вітерець.
По листю бубонить дрібненький дощик.
Сюди приходжу на спокуту й прощу,
щоб знову йти супроти зла на герць.

В зажурі рідна хата Василя.
Під саму стріху виструнчились мальви.
Ні витязя, ні матінки немає.
Калина грона приязно схиля.
Фортеця духу…
Тихо йду сюди.
Торкаю тин, ворота, хвіртку – вліво.
А серденько тріпоче, вже й зомліло.
О, хато біла, вівтарем світи!

Немов за руку – ручку до дверей…
Ступаю в сіни, у святу домівку.
З порогу сіном вислана долівка.
І груди терпнуть, тіло дрож бере.
Портрети обіймають рушники.
Тулюся до старесенької печі.
Пресвітлий смуток падає на плечі.
В світлиці цій стрічаються віки.

Погруддя біле – погляд сам на сам.
Хвилинам тим довічно вже належу.
Тут книжечка моя лежить найперша.
Вже й вицвіла. Все бачать небеса.
Матусю Ганну навіщав не раз
в квартирі смутку в сонячних Черкасах.
Вже з Василем – довічний спокій разом.
Близенько Канів і пророк Тарас.

Як часто плаче стріха в Біївцях!
Струмує в серце, плине в океани
цілюще Слово симоненкіани…
Земляче, ти – Людина, не вівця.
Ніколи не молись богам чужим.
Служи добру, іди у світ з любов’ю.
Не покидай ніколи поля бою.
Щоб говорили: «Правильний мужик!»

Нащадки Симоненка Василя
навідуються в села рідше й рідше.
Чи буде пустка раєм для приїжджих,
коли в селі не стане вже й селян?
У заростях – руїни та хрести.
О, Господи, невже й на душах пута?
О, як же забарилася спокута!
Спаси село, цей грішний люд прости.
О, Матір Божа, на вівтар зійди,
де хата біла болісно зітхає.
І небо понад Удаєм тримає.
І дивиться здивовано в світи.

ID:  393161
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.01.2013 08:08:29
© дата внесення змiн: 17.01.2013 08:08:29
автор: Олександр ПЕЧОРА

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Валя Савелюк, Любов Ігнатова
Прочитаний усіма відвідувачами (858)
В тому числі авторами сайту (17) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

Мирослав Вересюк, 03.09.2013 - 18:39
Дочитав Вашу Симоненкіану, пане Олександре! Частину прочитав інкогніто, а щось авторизовано.... Не писав відгуків під кожним твором, їх Вам написали чимало. Хотілося побачити всю картину, а не фрагменти мозаїки. І ось тепер скажу, що схиляю голову перед Вашим талантом, щирим словом, любов"ю до рідного краю і свого (нашого) славетного земляка!!! ! А "Подорожні роздуми", це і біль і крик і любов і людяність і простота і величність! Вразили!Вклоняюсь!!!!
 
Innessanew, 18.01.2013 - 16:54
Та я із задоволенням! Обожнюю Симоненка!!! Але чи не надто важко буде з подвійним навантаженням стільки шляху подолати?))) wink wink wink biggrin friends friendz
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ми з пересадками: то квіточками помилуємось, то місцями поміняємось. Або доведеться наймати підводу!.. ghmm flowers
 
Innessanew, 18.01.2013 - 11:23
Гарно і зворушливо... Так жИво!... Наче поруч їхала... Дякую!!! give_rose give_rose give_rose friends Дійсно, чудова балада! 16 16
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приїздіть в Лубни, далі візьму на багажник або й на раму...та й гайнемо до Василя! biggrin 16 friends 39
 
Олег Завадський, 18.01.2013 - 09:56
О, Матір Божа, на вівтар зійди,
де хата біла болісно зітхає.
І небо понад Удаєм тримає.
І дивиться здивовано в світи.

Гарна кінцівка! Як і весь твір. hi
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Щойно повернувся з Полтави, ініціював і видання збірника спогадів та поезій про Василя Симоненка. В цьому році виповниться 50 як помер, а в наступному - 80-ліття. hi
 
Валя Савелюк, 18.01.2013 - 08:52
прекрасна балада... чи поема... одне слово - поезія...

У серці – скрипка!
Скрипи яворів…
Перегортаю спогади печальні.
Сідло поскрипує, кручу педалі... - ефект присутності створюють усі ці різні скрипи...

Як часто плаче стріха в Біївцях!
Струмує в серце, плине в океани
цілюще Слово симоненкіани… -- так... і завдяки Вам, пане Олександре, також -- плине... 23
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І хату знову будемо лікувати, й душі. Як не зробимо хатою-музеєм, то доруйнує бульдозер байдужості. ghmm
 
Мазур Наталя, 18.01.2013 - 00:26
Дуже гарно, колоритно написано. Живою мовою. Не можеш відірватися. 12 give_rose
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
СПАСИБІ. Будете в наших краях... icon_flower
Думаю оце, що в наступному році, восени напевно, проведемо Симоненківський фестиваль!..
А в цьому році Євгена Юхницю треба б спонукати на фестиваль з нагоди десятої річниці КЛУБУ ПОЕЗІЇ. Біда, що з ним складно говорити... Отак досі й зі збірником "Світає". Не знаєш, що врешті "заспіває". Доробив би давно, так з контактом складно, й танцював би, може, так чітко музику не чую. Ідей гарних вистачає. Ідейні ми всі, а музику замовляти немає за що. ghmm
 
Анатолійович, 18.01.2013 - 00:21
12 12 12 Дякую за чудовий екскурс і світлі слова про Василя, село, спокуту... 16 give_rose friends friends friends
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячний Вам за таку потрібну підтримку. Це додає сил, а їх без грошей таки мало. 16 friends 39
 
Віктор Ох, 17.01.2013 - 18:13
Не раз і я питав сам себе:
"бандити правлять світом чи Господь?" frown
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О-хо-хох! Таке ж, таке. Може й гріх, але ж правда: Україна - то святе, а "Уркаїна" - ото біда. ghmm
 
Валерій Голуб, 17.01.2013 - 10:12
Прочитав, а перед очима і той край, і хата, де я колись був по твоєму запрошенню, Саша. Спасибі!
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я таки мрію в наступному році побувати разом з Вами на поудайських луках на СИМОНЕНКІВСЬКОМУ ФЕСТИВАЛІ.
Цю ідею я ще не озвучував. Дай Бог, а ми Йому допоможемо. hi
Можете вітати Ігоря Герасименка, Віталія Головченка та Тетяну Тимошенко з вступом до Полтавської Спілки літераторів. На "літроб"єднанні" вчора затвердили! Також прийняли й сина Володимира Малика - Олександра Сиченка.
Будемо, напевно, видавати від полтавців збірник спогадівта віршів про Василя Симоненка. Бажано, щоб і кременчужани достойно мовили Слово. friends 39
 
Олекса Удайко, 17.01.2013 - 09:12
"цим дивним раєм і цим пеклом диким" й сам колись ходив, а велисопедом майже до Чернух добирався з
рідних Дігтярів, що над Удаєм...
Олексанре! Мудро, щемно, по-симоненкіські...
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отож я відразу й второпав звідки Удайко. Спершу подумав, а чи не Олекса "хитцівсько-удайський" - Олексій Неживий отак ловко прикинувся... До речі, на громадському сайті ЧОРНУХИ перегляньте відео, як ми 12 січня (не восьмого) вшанували СИМОНА. Там почуєте-побачите й мій тріолет про Василеву хату. hi
 
Любов Ігнатова, 17.01.2013 - 08:30
flo26
 
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
СПАСИБІ. Дивись-читай в тему коментарі вище... icon_flower 39
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Мобілізація
Маргіз: - Мобілізація У країні мобілізація – перевірка на патріотизм, єдність, мужність, колективізм, непідробність та силу коду нашої нації.
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - лебедина пісня, перехрестя (осені та зими), рубікон
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Мобілізація
Маргіз: - Мобілізація - солдатозбиралізація
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Бабине літо - пізня осінь, пізнє кохання, зимова вишня, місячна соната, ще не останній танок, жіноче соло, жіночі спогади, вік не має значення, спогади про молодість, відшуміло, відцвіло
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - правдивий, її половинний, не для загалу, терплячий, не перекоти-поле, неперелітний, незальотний
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Вичитка - робота над помилками
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Світла, чиста душею та помислами
Синонім до слова:  Мобілізація
Master-capt: - Призив. Рекрут. Рекрутизація. Доукомплект. Резервокомплектація. Резервіровання. Оповіщення. Обороноздатність. Оборономіцність. Оборонозахист. Вистій. Вишкіл. Противостояння.
Синонім до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: - І тут нема фантазії у поетів поки, чи бажання, чи думки)) :42:
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Наталя Хаммоуда: - Файна, красна, ладна, привале́бна,гожа...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Церата
Наталя Хаммоуда: - Клейонка, вощанка, циру́тка, (стеленка і плінка) -- казала моя баба. Не знаю, звідки походження.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Svetoviya: - Ловкенька, так говорила моя прабабця 1909р.н. Черкащина.
Синонім до слова:  Церата
@NN@: - церата- цератка(скатерка) не скатертина, бо то ткана льняна чи бавовняна, оздоблена шитвом чи стрічками, святкова...
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Олександр Холденко: - Ловка , це вправна , я також з чернігівщини
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
Синонім до слова:  Вірний
Ніна Колодяжна: - Баннолистий, невід'ємний, прилипкий, невідчіплюваний, завждипоручний, прирослий
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
епіграми з рогами: - ловка (Чернігівщина, Сумщина, Полтавщина)
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie