Ніжний дотик твоїх губ,
погляд голову дурманить,
Від сильних обіймів таких,
Розум нічого не тямить.
Так хотілося забути,той погляд,
ті слова,твою усмішку,
але не можу...кручуся від безсоня я на ліжку,
лиш ти у серці моєму сидиш,
та чую я твою глуху насмішку.
Забув про мене вже давно,
а зараз надягнувши маску,
даруєш мені штучну ласку.
Невжу забув?!
Ті вечори любові повні,і поцілунків палкий зміст,
і душу мою рве назовні,
яка не хоче руйнувать кохання міст.
Не думала я,що попаду по повній...
на тебе,погляд твій,і губи твої безумовно...
