Утри́май мене на долоні
Своєї снаги.
Горлає душа. Знов голодні
Чужі береги
За щораз щільніше...
Ряту-уйте-е!
Тону...
Безрадне моє розпуття.
Ніяк не збагну:
Чи сонце оманне за хмари,
Чи хмари-мара?
І кожна надія до скари
Свічею згора.
Розпачно услід попеліє,
В саду осенить.
Не можу, не знаю, не вмію...
Болить, як болить!
А небо клекоче, палає -
Не втримати край.
Тебе на колінах благаю,
Ридаю: тримай
Сю кладку до завтра, до світла
До раю, до сил -
Де йти серед світу
Без віри, без крил...
(29.10.12)
Чи сонце оманне за хмари,
Чи хмари-мара?
І кожна надія до скари
Свічею згора...- Таке розпачливе і зболене...На жаль,таке життя. Та головне,не втрачаймо надії,моя світла,окрилена Людино.
Утри́май мене на долоні
Своєї снаги.
Горлає душа. Знов голодні
Чужі береги
За щораз щільніше...
Ряту-уйте-е!
Тону...
Безрадне моє розпуття.
Ніяк не збагну:
Чи сонце оманне за хмари,
Чи хмари-мара?
І кожна надія до скари
Свічею згора.
Розпачно услід попеліє,
В саду осенить.
Не можу, не знаю, не вмію...
Болить, як болить!
А небо клекоче, палає -
Не втримати край.
Тебе на колінах благаю,
Ридаю: тримай
Сю кладку до завтра, до світла
До раю, до сил -
Де йти серед світу
Без віри, без крил...
Лесю!!!Це неповторно!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!11
Як же прекрасно, що ми взмозі свої болі, печалі та переживання, а одним словом отой негатив - виливати на папір... Тоді одразу ж стає легша. А жити з вірою, надією та любовю - це наше кожного завдання! Гарний вірш, Лесю!
З вірою, Лесенько, з вірою. І з крилами Янгола. Хіба ж Янголам просто, чи не плачуть вони? Ми просто не помічаємо їх сліз, що цілющою росою і дощами нам виливаються...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І щокроковим розчаруванням - теж... То хіба ще янголи ще втримують ту крихку кладочку, що йти нею серед світу.
Дякую Тобі...)