Утри́май мене на долоні
Своєї снаги.
Горлає душа. Знов голодні
Чужі береги
За щораз щільніше...
Ряту-уйте-е!
Тону...
Безрадне моє розпуття.
Ніяк не збагну:
Чи сонце оманне за хмари,
Чи хмари-мара?
І кожна надія до скари
Свічею згора.
Розпачно услід попеліє,
В саду осенить.
Не можу, не знаю, не вмію...
Болить, як болить!
А небо клекоче, палає -
Не втримати край.
Тебе на колінах благаю,
Ридаю: тримай
Сю кладку до завтра, до світла
До раю, до сил -
Де йти серед світу
Без віри, без крил...
(29.10.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374194
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Леся Геник