***
Голодна собача лая́
Мовчазно застигла, чекає...
Впокорене, ветхе ім’я,
Що ситого столу не знає.
А, може, то зовсім не пси,
А розпачу повна країна,
В полоні чужої яси
Сповзає без сил на коліна?
І очі зачахлі оті –
Остання надія і віра,
Остання молитва в житті,
Коли розверзається прірва,
Одчаєна лоном дітей,
Що рідного кличу не чують!
Задвірками ложних вістей
Племе́нами зрадно кочують...
Не знаю, та стогне земля,
Туманами долу лягає.
Голодна собача лая́,
Мовчазно застигши, чекає...
(18.10.12)
Як поет може передбачати не те, що є зараз, а те,що знього може визріти. Два роки - а визріло справжнє зло, превелике, престрашне, криваве.
І ви передбачили, як з тих зародків потворних воно прийде, поки сини та доньки десь кочували.
Стльна річ це у вас, спавжня.
А, може, то зовсім не пси,
А розпачу повна країна,
В полоні чужої яси
Сповзає без сил на коліна?- Кричущий вірш...Аж моторошно від цих рядків...Хочеться вірити в добре і світле.Та ситуація зараз така важка і напружена.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хочеться, та не можеться... На жаль! А жити треба далі...
Дякую Тобі, моя хороша...)
Кричущий вірш...Аж моторошно від цих рядків...Хочеться вірити в добре і світле.Та ситуація зараз така важка і напружена. 
