ЧОРНА КАВА В ПОРЦЕЛЯНІ БІЛІЙ (Для всіх моїх щирих друзів)
Чорна кава в порцеляні білій,
Гаряче молоко, каничка цукру.
Шість золотавих печева "Марія",
Смородини варення, масла грудку.
Лляна серветка вишита у маках,
Маленьке блюдце, мов окраєць сонця.
Наповнив хату ароматний запах
І білий світ в квадратиках віконця.
Колише ранок тюль шовково-срібну,
З саду ввірвавши присмаки медові
Густих черешень гілочку огідну
Губами пестив перший літній промінь.
Стуливши очі, стало тісно мріям,
Твердило серце, що на світі любо.
Немов з землі росте в душі лілія,
Що стало вузько, стало зовсім трудно.
О, ця любов! Немов пташиний спів...
Хіба ж коріння в неї висихає?
Маленький вузлик щирих почуттів, -
Для всіх кого люблю, кого не знаю.
