Доброго дня, моя люба відьмочко!
Пишу тобі з тих земель, де вже відгуркотіло полум’я старих надій. Зі мною все чудово, живу собі і далі, навіть працюю. Про старі негаразди вже й не згадую. Як ти? Чи налагодилося твоє мирне життя?
Цей лист для тебе я хотів написати вже давно та ніяк не доходили руки, не кажучи про серце. Багато справ і турбот маю. Ти прочитай цю сповідь і порви чи може спали… хоча знаєш… лиши собі напам’ять, щоб не забувати свою силу.
Хочу зізнатися, що ти приворожила мене досить таки майстерно, жодній до тебе це не вдавалося так уміло. Чомусь раніше я не сприймав тебе як дівчину, котру міг би покохати, не бачив у тобі тієї богині, котра, безперечно, живе в кожній дівчині. Дивно, але мене немов перемкнуло в той вечір, коли ми з тобою вечеряли в тім затишнім ресторанчику в самому центрі старого Києва. Тоді я повертався додому просто на крилах радості; мені думалося, що ще ні з ким раніш не було так добре як ото з тобою. Потім ще кілька приголомшливих днів… Ех, ми так чудово проводили час!!! Чи може то мені тільки здавалося? Може то і були чари?
Як майстерно ти насилали на мене чари. І вони діяли! Так, і я в тому певен. Але невже то була тільки примха твоєї магії? Невже в мені не було жодного гідного кохання атома?
Зараз я з певністю можу стверджувати, що лиш один вечір зруйнував ту завісу. Чи то ти так хотіла чи може щось пішло поза наміченим планом, але облуда впала з моїх очей. Миттєве захоплення здув весняний вітерець, він очистив мою душу та серце. В той вечір ти шокувала мене своїми словами, здивувала тими тлумаченнями Біблії та Бога, котрі жодним чином не вписуються в рамки моїх канонів на поглядів…
Про що я міг думати, коли мій внутрішній світ, мої моральні погляди та ті ж принципи життя не знаходили в тобі відповіді, вони були байдужими для тебе чи навіть гірше… Які ж то були б відносини, яке спілкування, коли ти не поважаєш найціннішого для мене, не розумієш мене… поривів моєї душі…
Ти причарувала мене… ой, як же то майстерно…
А з тим прощаюся, моя люба відьмочко! Будь здорова!
А коли змінишся, то навідуйся в гості. Буду радий тебе бачити. Але тоді вже приходь такою, як ти є, справжньою і вже без чар!
Прощавай, моя люба відьмочко!
