Як легко вбиваєте словом
І топчете душу пером.
Мене переповнює сором,
Сумління влучає в зеро.
Негідна… Розпусна… Порочна…
Де цноти і скромності шлейф? –
Ну звісно, я не ангелочок,
Хоч знаю, що добре, що зле.
Жіночих сердець Казаново
(Ви їх вже звели не одне),
Коли Ви сказали те слово,
Ще просто не знали мене.
Я геть не така, як Вам здАлось, -
Я скромна, проста, боязка.
От лиш на біду закохалась
В міраж. Пломеніє щока…
Хіба Вам мене зрозуміти –
Осліплену дивним вогнем?
Від нього мені не горіти,
Бо Ви не торкались мене.
Опущені крила холонуть,
Сумують думки у вірші.
Як легко вбиваєте словом
Надію в жіночій душі.
Кохання. Воно ж безрозсудно,
Жартуючи, ціль вибира.
Нестримне, примарно-облудне
На кінчику мого пера…
15.03.2012р.
*ИРЕНА* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, мій шановний! Ваша оригінальна думка і вдала лаконічність творять в моїй душі справжні дива! (Вона відкриває Вам двері довіри і захоплення)Хочу читати Вас... Хочу вивчати Вас... Хочу...
