***
Лишайся другом чи сусідом - марно!
Та лиш не йди назовсім в далину!
Тебе хоч в тінях вгадувати багну!
І зачепившись за думок струну,
Із пам’яті назовні виривати
Печатані неможністю слова...
Шумить береза за вікном крислата,
Зарюмсана, печально-півжива...
Моя подру́го і моя недоле!
Самотній вітер в косах шелестить...
З-під серця рветься криком, надто кволим,
Щоб втримати минуле хоч на мить...
(20.03.12)
люблю твою лірику...зачіпаааає...
в мене теж є віршик "Лишися", має схожу тему.. просто навіяло свої роздуми про те, як хочеться, що той ЛГ лишився...
дякую, за свої ж спогади!
двері зачиняються... а ваша ЛГ встромила в останню щілину навіть не пальці, а саме серце, аби врятувати хоч крихту отвору... дуже болюча спроба... а двері -- дубові, чи сталеві... важкі... болю не відчувають, болю -- не співчувають, бо не живі... поки одні двері не зачиняться -- другі доля не вчинить... рятуйте серце... за другими дверима, може, рай....
Та лиш не йди назовсім в далину! -з відчаю іноді ми готові на будь-які компроміси,лише щоб втримати близьку людину... Дуже щемлива лірика. І така цікава будова вірша!
Розпачливо,ніби натягнута струна:
Дуже щемлива лірика. 
