На розрізані струнами пальці посипалось сонце,
Щоб знеболити біль, нагадавши на мить про життя.
Вічно вістрями нот відчайдушно блукали босоніж,
Хоч боялись ножа, як нескошені вчасно жита.
На розрізані струнами пальці всідаються круки.
Крихти сонця склювали, на черзі – гаряча ще кров.
Чорне пір’я червоним на білі спускається руки
Трохи сили ще є на останній над прірвою крок.
2011