Приснився сон про долю та карколомну
карєру респектабельного поета.
Та сон є сон - що з нього взяти...
Від віршів поета в захоплені народ,
І він готовий вже на нові чудеса,..
Без страху кинувся в новий водоворот -
Отак із дурі... скочив просто в небеса.
А там поета вже стріча Господь
З вінком лавровим напоготові:
"Ну, юний графоман сюди підходь -
Пастухом ти будеш тут при Слові...
От дарую тобі стадо диких слів.
Зроби із них божествену отару.
Не думай збирати тут одних ослів,
Бо зразу з раю вижену нездару."
Та нема з поета зовсім толку,
Все криво іде, напепекосяк.
Слова шукає, як в сіні голку...
Ну, не поет - приблуда і босяк.
І чухає поет лохмату шию,
Бо став похожий трохи на Пегаса.
- "Мабуть даремно воду я тут лию.
Не поет я - я зовсім інша раса..."
- "У пеклі потрібні музиканти.
Там і грітись будеш на пательні,
Й писати прожекти-транспоранти,
Як підняти КПД... їхньої котельні..."
- "Кликав я завжди в тяжку хвилину
Пегаса чи то звабливу Музу...
Я хильну лише одну чарчину,..
Я і вам не буду тут в обузу...
... Дозвольте на конюшню до Пегаса,
Може йому я хоч в чомусь пригожусь.
На іподромі, в вас, мабуть і каса?..
Біля неї я уже і притулюсь..."
Та Господь - "На небі в нас грошей нема...
І нічого прикидуватись мавром,
І горілки теж,.. кругом одна трава.
Петро! На іподром його - кентавром."
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Багато поетів граються з життям, як метелики "однодневки" - то з даху, то гуляють по парапету, то стріляються, то вени ріжуть і т. д. І всі вважають, що описуючи все це вони проявляють художню творчість. Та це грань за якою стоїть уже психічна хвороба... І хочеться, щоб поети це осмислено розуміли. Та на жаль таких дуже багато...
Може хоч хтось над цим задумається.
Поучительно!))) 
