UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: olya lakhotsky: Ніде, ніколи, нікого… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ветра, 16.11.2011 - 10:43
если разбирают - значит есть что разбирать. Воспринимай как побуждение к совершенствованию  А бездарь никто разбирать не станет  
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 ну... да, буду работать,спасибо, солнышко
Ветра, 16.11.2011 - 10:36
Оль! У тебя всегда настолько сильные стихи, что комментарии к ним становятся бледными и бесцветными... После тебя просто невозможно подобрать достойные слова, чтобы выразить те, ощещния, что ты пробудила. Склоняюсь в реверансе и уношу с собой....
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
солнышко золотое, ты только меня не хвали сильно, знала бы ты, как меня в ПМ по косточкам разбирают...даже не знаю, что от меня останется спасибо
Amon Urija, 08.11.2011 - 09:43
осінніх своїх хризантем, это актуально сейчас
у морозяних арках стоять галереї і зали  olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
рисунок с натуры спасибо! Лариса Іллюк, 11.10.2011 - 09:32
Ні, Олю, я б його не чіпала. А ритм - просто чудо! Я дуже люблю, коли паузи є цілком самостійною складовою вірша. А от авторські наголоси поставити варто, так - тут Наталя права....кожен вирій - як віра. Сподіваюся, ці твої слова допоможуть мені перебути ще й цю зиму.  
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ларисо! Я дуже радію, коли люди знаходять щось співзвучне у вірші. Мені перед цим віршем писалося багато власне про віру... воно не дійшло до стану чогось закінченого, але тут проявилося як цей рядок. Я дуже рада, що ти його вловила!Знаєш, часто кажуть, що віра, як і любов, буває сліпа... Можливо, колись приходить час їй стати осмисленою )))) 
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! насправді не було ніякого задуму - з'явився якийсь мотив, і я почала підбирати до нього слова. І останні слова (вони мені подобаються найбільше) написалися якраз останніми. )) Тарас Слобода, 10.10.2011 - 10:15
гарний ритм, не видумуй,  та й така побудова рядків робить вірш більш легким  
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Тарасе )))щось ніяким віршем не переймалася так, як цим ))) Олеся Шевчук, 10.10.2011 - 08:03
у морозяних арках скорбот –галереї і зали, ми примерзли до пам'яті, з нами залишиться щем – порожнеча тепла, що його, наче борг, не віддали.  Клас)) У вас дуже шикарно вийшло) olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ох, Олесю, я вчора лягла, а сьогодні встала з цим віршем - вісімнадцятий раз правлю... всі ті скорботи і землі - щось надто вже патетично звучать... навіть згодна жертвувати ритмом))) еххх... дякую!
*****, 09.10.2011 - 22:35
О! так... рядочок виправився! про розбивку - це надто особистий момент... але! дивлюся я на катрени - читати "легше", але вони як шпали лягли, а в тебе - екзальтація! перша - краща, як на мене!
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я тебе люблю!дякую-дякую-дякую!
*****, 09.10.2011 - 22:22
я про той короткий рядок і кажу... мені зрозуміло, де ти ставиш наголоси, тому я в твоєму ритмі і читала (хоча мені здається, що має бути віддалИ, може, треба поставити наголос? але це дрібничка!)
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталочко, порадь, сонце - мені щойно прийшло в голову, як "підрівняти" той останній рядок – може вірш краще і опублікувати так - рівними строфами, не розбиваючи його на кусочки?
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
відлітайте!пусті остороги, як крига, на розі зими, що життя нам сигналить дощем і міняє вокзали, і дороги важкі, як німі покаяльні псалми, – небосхилами ангели нас на землі пов'язали. відлітайте! збуваючись тіней останніх своїх хризантем, у морозяних арках скорбот – галереї і зали, ми примерзли до пам'яті, з нами залишиться щем – порожнеча тепла, що його, ніби борг, не віддали. відлітайте! усе ж кожен вирій – як віра – то трішечки рай, і в ударах аорт, що у безвість ввійшли, ніби шпали, – кожен поштовх любові, її невловиме: чекай – як ніде і ніколи, нікого ще так не чекали. відлітайте. olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, Наталю - я витримала єдиний ритм у всіх трьох строфах (і єдиний розмір))) окрім останнього рядка першої строфитут тільки оце - відлітайте - поза строфами))) olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хіба трішки, Олю.. я легенько... дякую! |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
