Ніде, ніколи, нікого…

відлітайте!
то  пусті  остороги,  як  крига,
на  розі  зими,
що  життя  нам  сигналить
дощем  і  міняє  вокзали,
і  дороги  важкі,
як  німі  покаяльні  псалми,  –
небосхилами  ангели
нас  до  землі  прив'язали.

відлітайте!
позбуваючись  тіней
осінніх  своїх  хризантем,
у  морозяних  арках  стоять
галереї  і  зали,
ми  примерзли  до  пам'яті,
з  нами  залишиться  щем  –
порожнеча  тепла,
що  його,  наче  борг,
не  віддали.

відлітайте!
бо  усе  ж  
кожен  вирій  –  як  віра  –
то  трішечки  рай,
і  в  ударах  аорт,
що  у  безвість  ввійшли,
ніби  шпали,  –
кожен  поштовх  любові,
її  невловиме:  чекай  –
як  ніде  і  ніколи
нікого  ще  так
не  чекали.

відлітайте.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285167
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: olya lakhotsky