Там на стінах розмиті картини-
Щось на кшталт Сальвадора Далі,
І,підхоплені вітром,гардини
Теплим хересом ллються по склі...
Там запилена тріснута ваза
З дорогого богемського скла
І розсипані жменями стрази
Розповзлись на поверхні стола...
Там у затінку,під кипарисом,
На канапі,м'якій,мов руно,
Призабута самотня актриса,
Гоїть стигми душевні вином.
Що це їй серед ночі не спиться
І печаль полинОво-гірка?
В небі місяць ліниво на спИцях
Теплі шалики в'яже зіркам.
Що йому до самотньої пані
У малесенькій рамці вікна?
Між пелюсток п'янкої герані
Відцвіла її буйна весна...
Розчинились солодкі присвяти,
Град овацій і крики "на біс"
Там,в проваллі сирої кімнати,
Де в задумі застиг кипарис...
доля позабутих людей завжди така важка...особливо,коли був колись злет слави!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!дуже гарний вірш!!чудовий, прекрасний....... а картинка супер!!!!!!!!!1
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Падіння з піку слави завжди болісне і з ним рідко хто може змиритися... Дякую,Галочко,за розуміння і увагу!
Приємно,що читаєш! 
Ого...Навіть не знаю...Та дуже рада,що тобі припала до душі ця поезія! 
Дякую,Галочко,за розуміння і увагу! 
