Подумалось, що час таки спливає
І ось тут, поміж наших пальців, попри наші погляди тече ріка нашого часу – з майбутнього в минуле…
Все менше і менше шансів жити вже і зараз, жити краще, бути вище, світліше, неповторніше…
Все менше хвилин на поцілунок…
Все менше поцілунків.
Все менший день, старіє ця ясна повня
І знов щось не встигнути…
І знов щось не сказати… і згаяти цілунок, погляд, дотик.
І страшно знати, що прийде час, коли це все скінчиться
Не хочу.
Зупини час, як зупинивсь годинник на стіні. Залиш нас в «тепер», бо я не потребую цього завтра, де в нас лишиться менше часу бути нами… життя – це таймер, чи секундомір?
Зупини час, благаю.
Я хочу любити тебе тепер. Як тепер, нерозтрачено, такого який ти такою, яка я… тут і зараз.
Ми злетимо. Бери мої долоні.
Змітаючи лапи тіней.
Крізь годинникові механізми, крізь сакральний шепіт дощу
Туди, де часу немає.
Залиш його цим стінам і мовчазному годиннику.
30-09-2010
Вірш про час... Абстрактно написано... Картинку в тему... Щось у стилі Сальвадора Далі.... Кохання .. Смуток... Незбіжність часу і любові.. Ех чудово було б якби час перестав існувати і ми залишилсь би лише спогадами приємним в думках коханих нам людей.. Тоді б кохання було вічне.... Вірш
Рені відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ех, якби ж...... а час спливає навіть тоді, коли мрієш про його зупинку, з надією на щастя...
Зупини час, як зупинивсь годинник на стіні.
Як би це було можливо, люди б напевно віддали за це пів життя!
Зупини час, благаю.
Я хочу любити тебе тепер. Як тепер, нерозтрачено, такого який ти такою, яка я… тут і зараз
Рені відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі... тому в нас і немає пульта, що управляє часом... бо є такі божевільні, що спинили б його навічно...
