Ти відводила очі і тихо душа моя в’яла,
Почуттями зривала ти серце (хто любить – сапер!)…
Ти не вірила в мене, сміялася, з іншим гуляла;
Ти забула мене!.. – Та згадала раптово тепер.
…А тепер все не так. Серце більше не ниє, не чахне;
Біля мене упевненість ангельська сяє теплом.
Біля мене усе!.. І хоч небо ще мріями пахне,
Від старання душі навіть аура йде на пролом…
Бо тепер все не так. Та любов – не релігія Вуду;
Біля мене тепер тільки успіх, і де б я не був, –
Біля мене усе! І хоч я зупинятись не буду,
Ти згадала мене… Тільки я от про тебе забув.
27.01.2011 р.
що ж, побажаю безпечніше ходити по тому мінному полі, що називається Любов.
Знову не знаю, чому більшість вбачає сум, я думаю, що той, хто відпустив минуле та пішов вперед на зустріч майбутньому зовсім не сумний і рішучий. Адже довге перебування у минулому призводить до депресії а у вірші ЛГ перейшов цю межу і тепер біля нього успіх, а це свого роду - перемога над сумом.
Гарний вірш
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
молодість - це майже завжди амбіційність і претензійність... А в мене - впевненість. Впевненість у собі.., навіть інколи самовпевненість
нема, Тарасе, суму, нема хто ж мене ще зрозуміє, як не Тарас Слобода
Мені страшенно сподобалося! Просто чудово, Богдане
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Галинко можливо, колись і в Тебе був той, який не вірив... А тепер Ти - впевнений! - класна, харизматична акторка, у якої чудове і теперішнє, і майбутнє, яка більше не оглядається...
Рано чи пізно рани загоюються. На все треба час. У мене є такий вислів, трішки може єгоїстичний, але... " Таких как я есть только единицы, но а других, машины - вереницы".
ми чогось не знаємо 
а у вірші ЛГ перейшов цю межу і тепер біля нього успіх, а це свого роду - перемога над сумом. 
можливо, колись і в Тебе був той, який не вірив... А тепер Ти - впевнений! - класна, харизматична акторка, у якої чудове і теперішнє, і майбутнє, яка більше не оглядається... 
