Так хочеться кричати в пустоту,
Але холодна тиша убиває голос,
Я пам'яті слова знайду
І отжену на хвилю смертний холод.
Куранти вже пробили життя мить
І поїзд часу в небуття рушає...
Але в душі усе болить, болить!
Останній подих мій уже згасає.
А потім амнезія і пекельний холод,
Це крик душі, це спомин почуттів!
Пустий мій погляд і нечутний голос,
Лиш мить остання залишилася в житті.