Найгірше, що вбивають найдорожчих,
Коли ти бачиш, що не в змозі помогти,
Коли при тобі помирає хтось молодший,
Коли кохана гине від руки.
Це страшно бачить бездиханне тіло
Людини, що так пестив і кохав -
Ніколи так в душі ще не боліло...
Колись я пахощі коханої вдихав...
Усе минуло, розірвалося на шмаття,
Лишилась пустка, що постійно поїда...
Так кинутися хочеться в багаття -
Чому мене спіткала ця біда!..
08.11.2010 року Львів
P.S. Твір не є автобіографічним - це рефлексія на один фільм
Коли прочитала пост скриптум-стало легше.Жодна нормальна людина не заслуговує на таку кару.Даровані небесами кохання,турбота,любов доповнюють оту внутрішню нашу складову основою якої є душа.Якщо її "вирвати"-то людина вже не живе.а існує і мало хто оговується після такого
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Суто мої власні враження - ніякою мірою не хочу образити!, якби хоч одне щось з вищеперечисленого сталося в реальності, мені здається, я б написала про це декільканадцять віршів, або, взагалі нічого. Тому я не вірю) не пройняло.
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це не реальність, а враження від серіалу. Ця серія мене сильно пройняла, але не до такої міри, щоб писати тисячі віршів на ту тему. Якби це сталося насправді, я б написав мільярди сумних і ностальгічно-трагічних віршів. Життя продовжується.
