Ти ранком проводиш мене до дверей,
І кажеш тихесенько:"З Богом!"
Вертаюсь з роботи, і вже з-за дерев
Я бачу, стоїш за порогом.
Ти можеш нічого мене не спитать,
Мовчати навчилася з часом,
Бо вмієш усе по очах прочитать
І знатимеш правду завчасно.
Сховаєш у собі мій смуток і свій,
Поглинеш і біль, і тривогу,
Не плачеш, що важко це нести самій,
Ніколи не ждеш нагороду.
Невдячність скувала серця поколінь,
Сприймалося все як належне,
І вже твої внуки зіп'ялись з колін,
Відчули свою незалежність.
А ти своє серденько ділиш на всіх,
Не кажеш, що вже утомилась,
Рідненька, прости нам щоденний наш гріх!
Живи! І даруй свою милість.
Висловлюю щиру подяку автору мелодії нашому шановному
поету-барду Віктору Ох за чудовий музичний супровід!
стихи ваши появляются редко, да метко! Отличная, непревзойденная работа! Молодец, Танюша! Эти строки откликнутся, не сомневаюсь, во многих сердцах. Жаль, не всегда мы успеваем проявить благодарность. Долгого века вашей маме!
Давно мы по жизни несемся бегом,
Прохожих в пути задевая,
И нет ни минуты задуматься в том,
Что скупостью чувств,
резким словом-пинком
Любимых к обрыву толкаем...
tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щира Вам подяка! Приємно Вас бачити! 
