Ти ранком проводиш мене до дверей,
І кажеш тихесенько:"З Богом!"
Вертаюсь з роботи, і вже з-за дерев
Я бачу, стоїш за порогом.
Ти можеш нічого мене не спитать,
Мовчати навчилася з часом,
Бо вмієш усе по очах прочитать
І знатимеш правду завчасно.
Сховаєш у собі мій смуток і свій,
Поглинеш і біль, і тривогу,
Не плачеш, що важко це нести самій,
Ніколи не ждеш нагороду.
Невдячність скувала серця поколінь,
Сприймалося все як належне,
І вже твої внуки зіп'ялись з колін,
Відчули свою незалежність.
А ти своє серденько ділиш на всіх,
Не кажеш, що вже утомилась,
Рідненька, прости нам щоденний наш гріх!
Живи! І даруй свою милість.
Висловлюю щиру подяку автору мелодії нашому шановному
поету-барду Віктору Ох за чудовий музичний супровід!
tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторе за увагу! І взагалі, щира подяка за добрі відгуки на мої коментарі, це як кажуть, свідчить про те, що Ви своїми творами вмієте викликати відповідні асоціативні емоції, Вам дяка за наше задоволення! Хай не покидає Вас МУЗА!
http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/1//45/779/45779008_av24804.jpg
зворушлива лірика... сподобалося 
: 
