Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
"Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим."-золоті слова, та раптом "Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли."-вам , жінкам,важко догодити тому, хто ніжним був для Вас!
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бути ніжним (навіть найніжнішим), ще не значить розуміти, а нам, жінкам, це так необхідно. Та ще й коли душа відкривається навстіж... Як це чудово, коли закохані розуміють один одного з пів слова. Чи не так?
Оййй...довела ти мене до сліз цим віршем
Зачепило за живе...сильно...дуже...
додаю в )
Дякую за емоції!
Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити1.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на “ви”.
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.
л. костенко
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, величезне вам "ДЯКУЮ"!!!! Обожнюю Л.Костенко, а цей вірш один з улюблених!!!!! Щасти вам!!!!
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли...
Гірка правда. Чомусь так воно виходить, що не розуміють саме ті, для яких душа сама бажає відкритися...
Мене в цьому вірші трохи непокоїть наголос у слові "навстіж"... Я не впевнена на всі 100%, але здається, якось не так... До самого вірша - ніяких дорікань
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, ви праві, наголос на першому складі, то малунький грішок автора Дякую за увагу!