…..ім’я, почую,
затамую подих,
замружу очі,
ніби заховалась
від себе саме …
- Нащо ти знаходив?
невже, знайшов,
навіжений на чари?
……………………..
у відповідь
притягуєш, цілуєш
долоню мокру
зводиш від очей:
- Усе минеться,
буде добре, чуєш?!
……………………..
мною зчарований,
навіщо так хвилюєш….
тамуєш погляд мій,
та бережеш долоні,
від криги літ...
бентежиш мої зорі…
І знову біль...
Та тільки від кохання.
Жорстокий біль...
Перетворив життя в страждання...
А жаль...
Бо добре так було з тобою,
Так добре було...
Аж до болю...
Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нема й не буде болю від кохання,
бо в болю корень - больно, захворіти,
а я, а я лечу, як птаха,
лишень в любові можу щось творити!
а біль, кому вона потрібна?
немуща тітка зла й самотня...
я прагну щастя і добра, і світу,
кохання прагну зоряну безодню...
Зову по імені,
розплющи очі,
долоні дай...
тебе благаю...
і вдень, і вранці,
серед тиші ночі
табе кохаю, серденько,
кохаю...
Дарма, що я не чоловік, але прийшлось за нього відповісти
Аль, вірш впав в душу...Дякую
Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лена, я потрясён твоим владением языка."Зачем ты так"(дофантазировал, малость)- по-русски звучит тяжелее и звонче.Но, весь остальной текст заставляет в этом усомниться. А главное... Алька она всегда Алька и мова тут не при чём.
Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибо большое... необыкновенному и посвящено 
спасибо, видимо, оттого "льнут", что написаны от всего сердца 
Спасибо! Очень классный экспромт, Олюнь!
признательна! 
онемела....