відсутність мене... - Вам щось принести? - спитав офіціант, - так, мені будь ласка 100 віскі з льодом і он тій дамі в білому пляшку шампанського від мене. - через хвилинку буде виконано, і він розчинився в просторі...схоже тут не я один самотній... мадама сиділа і нервово викурювала сигарету за сигаретою...не можу брехати.... мене це заводило...бачити сильну і водночаз розбиту жінку...я хотів оволодіти нею...і то так, щоб вона божеволіла від моїх дотиків, від поцілунків від того як я торкаюсь її стегон...через 30 хвилин ми вже були в жіночому туалеті...офіціант за певну винагороду зачинив двері і повісив табличку, що туалет тимчасово не працює...я навіть не спитався як її звати, я знав одне що зараз нам добре...вона кричала так як ти ніколи не кричала...а я її хотів так як давно нікого не хотів...вона закусувала губи...і царапала мені спину а я тримав її так ніби це останнє в житті...
Зрештою все закінчилося...я одівся...вона підвела макіяж і ми ввійшовши в зал сіли за один столик...
- ну, можливо ти скажеш як тебе звати? - спитала вона припалюючи чергову цигарку...
- мене звати Себастьян.
- Ти не українець...
- Чому ж ні...навіть дуже українець, в мене всі звідси...
- А чому ж ім’я не українське?
- Можливо тому що воно мені личить...
- Можливо, що правда то правда...
- А тебе як звуть? - дозволив собі поцікавиться і я.
- Мене звати Марі, Марія.
- Ну що ж, випємо за знайомство?!
- За Любки....
Більш шаленої жінки я не зустрічав в своєму житті до цього. Вона наче притягувала до себе магнітами. Я не міг нічього з цим вдіяти, лишалося підкоритися королеві і виконувати сьогодні все, що вона побажає.
