Пишу я, щось сама,
Хоча і не поетеса я,
Не критик я,
Бо пишу верлібром,
Не лауреат не Шевченківки,
Не Нобелівки,
Не світить це мені,
Я знаю,
Але, читаючи чужі вірші,
Дивуюсь інколи
І рима є, а пишуть оди " г ",
Порпаються у смітті,
Свого "Я" і своєї чорної душі
Та ще й видають нікчемнії книжки,
Кого і чому навчать вони?
Не знаю я...
Що може виросте з сміття?
Моєму класику поету,
Приходять поштою
І передають сотні,
Випущених збірок,
Він не знає,
Що с цим мотлохом( непотрібом) робити?
Раніше в туалет ходили,
А зараз на дачах палять,
Ой, як горять ци рими!
Тепло в хаті й на душі
І совість чиста у поета.
Спитала я його про те,
Що це ж таке,
Що класиків не видають,
А цю "туфту" так випускають?
На це він відповів мені:
"Якщо є гроші,
То кожний може свою "дурню" видати,
А які кошти мають класики- поети?".
Він теж мій критик, хоч і не геній,
Поезія моя-
" лубочная",
Як кажуть: " для народу" вона.
І видали Ви збірку пане
І вже поетом стали,
Чи як, чи що?
Ви маєте на все право?
Всерівно Вам теж не бачити
Вищеперерахованих премій,
Бо Ви не геній
І ніколи Їм не станете,
Бо пишете одне сміття
Для топки дач поетів-садоводів,
Пишіть Ви краще про природу та любов,
Про чисте, світле і привітне...
Ні у Вас на вищому рівні. Я не поет, але, як пересічна громадянка говорю.Ви ж бачите я нікого не критикую.Бо тільки Поети з великої букви мають на це право.Вірші повинні нести"созидание", а не розбитість в душі читача. Сказав мій класик.
Я не ображаюсь.Це гріх.Його відгуки і писала. Класик.Фото є у фотоальбомі.
Якщо людина себе має за поета, то має писати вірші
неперевершені і відмічені класиками, а не тільки
критикувати, нічого не написавши видатного.Я не поет і не займаю нічийого місця до Олімпу. У кожного своє воно.
Дякую .Це не про Вас, тут є пихаті, які пишуть, що попало, зате на критику мастаки. Я вже думала лауреати якісь, спитала свого сусіда поета, класика,
він про таких і не чув