- Де Ви костюми ці розфарбовані знайшли ? Якесь пір'я кольорове з капелюхів в різні сторони стирчить. Ви що з цирку прибули ? - запитав у своєму просторому кабінеті статечний чолов'яга років сорока в клітчастій сорочці з довгими пишними вусами, що чимось нагадував ковбоя, ба, навіть українського козака. Він звався Стіг Андерссон - управляючий студії "Polar Music" й віднедавна менеджер амбіційного музичного квартету.
- Ми не з цирку, ми "чи що" ! - вдало парирував Бенні, один із нових його підлеглих, і вся весела різнобарвна компанія гучно вибухнула сміхом.
"А в них справді щось є магічне. З цих лабухів можуть вийти першокласні артисти, якщо попрацювати з ними як слід." - подумав Стіг, який мав "чуйку" на такі речі, бо теж був досвідченим музикантом, складав пісні та грав на гітарі.
- Значить так : задатки у Вас є, співаєте гарно. Але деякі моменти треба конче виправляти. От візьмемо назву вашого гурту " Б'єрн, Бенні, Агнета, Анні-Фрід". Що це таке ? Тут язик можна поламати. Допоки слухач читатиме цю довгу назву, зникне бажання слухати Вас. Треба короткий влучний вислів, щоб добре запам'ятали його.
- Ми хочемо, аби наші імена зберігалися у назві колективу. - молоді люди почали подумки перебирати усі можливі варіанти.
- "Алібаба" або "Бабай", або "Баба", або...- господар кабінету витер рукою чоло, концентруючись на головному.
" АББА" !!! - одномоментно вигукнули магічне слово усі присутні. В залі запанувала загадкова тиша.
- "АББА" ? Що ж цікаво...Мені подобається...- промовив новоспечений керівник.
- Нам теж ! - полегшено видихнули талановиті підлеглі.
- Тільки є нюанс. Так само зветься відома шведська фірма по виробництву морепродуктів. Постараюся з ними переговорити і владнати ситуацію. І ще одне дуже важливе. Аби добитися справді чогось феєричного, потрібно писати тексти на англійській мові. Без цього далеко не заїдеш. Музика у Вас чудова. Так що, моя мила " АББА", приступайте до роботи. Все решту я беру на себе. - Стіг глянув на свій годинник, попрощався з четвіркою необтесаних талантів , яка подавала великі надії, і мрійливо подивися у вікно. Там крізь хмари пробивалося несміливе сонце, й раптом почав барабанити по підвіконню дрібний дощик. О ця північна неприязнь погоди.
" Нічого-нічого. Я дам стільки сонця усім довкола, що воно розтопить саму черству людину на планеті ! - з його грудей вискочила якась солодка млість. "Тільки старанно шліфувати необхідно кожен отой їхній прихований промінь творчості." - запалена цигарка додавала якогось урочистого моменту після доленосної зустрічі. Усе ще попереду. Тріумф чекає на обдарованих сміливців...
кожного у житті найбільш зачепило щось своє ... зрозуміло, що вас) ... зовсім непоганий об'єкт для літературних досліджень)
