Про такий погляд, кажуть... обпікає
Яким вогнем усеблагим чи лютим?
Твоя любов у ньому розквітає
А ненависть розпалює "салюти"
Відлуння правди, кругле відзеркалля
У вік хиткий - мостами над проваллям
Ідуть за ним, по сторінках історій
Всі хто шукає прихистку і волі
Бо в ньому є, те вірно споконвічне
Що заглядає совістю у вічі
Мечем життя, прорубує дорогу
У світле майбуття свого народу
Стинає зло під збагровілим небом
Бісівське лихо, що іскрить з безодні
А стяг блакитно-жовтим оберегом
У ньому є щось Праведно Господнє
У ньому всесвіт скрив свої мінори
Прадавніх істин, мантії безликі
Епох прощальних смутні коридори
У ньому є щось Визвольно-Велике
Бунтарська лють Свята його розпука!
У твоїх жилах раптом заклекоче
Його смиренний біль, Вселенська Мука
В тобі заплаче і закриє очі
І щезне..десь у коритарах ночі
А ти услід знамен його пророчих
Шукати знов до розпачу ,до скону!
Бо він десь там...один... безоборонний
Бо в ньому є щось істинно-вразливе
Там гола пристрасть, сталлю оповита
Сльоза підступна, каменем застигне
Коліна схилить тільки у молитві
Там ласки божевільної без міри!
За ним не оглядаючись у прірву
За ним у небо, спалюючи крила
Щось в ньому є, безжалісно красиве
Якась містична незбагненна сила
Що здатна з праху виліпить нетлінне
Піднять на ноги, те що вже оджило
І цілий світ поставить на коліна
Відлуння правди в твому відзеркаллі
У вік журби не дасть тобі спіткнутись
Він проведе тебе через провалля,
Лиш дай до твого серця доторкнутись
Під вільним небом сонячних акордів
Він у піснях до тебе повернеться
Відкриє очі і вдихне свободу
І немовлям до тебе посміхнеться.
21.01.2024
Чудовий вірш 
