Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: Я недомолені молитви промолю - ВІРШ

Я недомолені молитви промолю, Я всі прохання вимолю у Бога. Я всіх людей на світі полюблю. Бо так до Бога лиш веде дорога. Душу віршами шила,ти прийшов І"не люблю"своїм знов розриваєш.. Бажаю тобі долі,щоб знайшов Єдину в світі,що в житті шукаєш. Стелився день обіцяним дощем, Холодні краплі сніг чомусь топили. Ми разом щастя милий не знайдем, Бо різні почуття в душі носили. Я молитвами викладу"люблю", Та це"люблю"вже не для тебе буде. Я хочу дощ,хай навіть в цю зиму Мене такими крапельками будить! Додому йшла,за мною дощ іде, Зайшла в кафе, він тягнеться за мною. Сіла за столик,він мовчить,сопе, А я йому прикинулась чужою. -Ваше замовлення? -Лиш шоколад. -А що йому? -Це Ви про дощ спитали? Йому такий холодний снігопад. Скажіть,невже Ви справді дощ впізнали? -Авжеж,я пригощав колись його, Приніс цукерок,навіть шоколаду. Та не схотів дарунку він цього. -Ви принесіть для нього зорепаду! О Боже мій!Хтось вміє говорить Навіть з дощем.Не я одна на світі. Тоді зуміє хтось так і любить, Тоді зуміє хтось мені радіти! -Мені рахунок. -Дощ вже заплатив. З Вас тільки зараз номер телефону. Бо дощ пішов,підлогою ходив, І передав для Вас ось цю розмову. -Тоді піду,ще стріну його десь. І він мені крізь ніч буде дзвонити. -І він почує стук наших сердець, Він вміє плакати і говорити. Пішла я в дощ,щоб знову говорив, Щоби сказати,що за ним сумую. Щоб він зі мною знов в кафе ходив, Де ще хтось його голос знов почує.