У те тонке, емалево-крикхе
Потріскане ,з яким не розминутись ,
У шлях за край, де місячне пухке -
Примарний світ якого не збагнути,
У сон швидкий , де я тебе люблю
Ковзкою тишею забутих кармелітів*
Там час завжди наближений нулю
І на годиннику життя застигле літо,
У смутку , що оголений наскрізь
За вітром суне у ранкових дзвонах,
Приховуючи болі справжній зміст
Під небом безнадійно колисковим…
