Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: I.Teрен: Гримаси часу - ВІРШ

« – Сідайте, бабо, підвезу... – Немає часу, треба йти...» Бувальщина І У мене дуже мало часу до неминучої біди, та поки-що і цього разу як Перебендя у Тараса ще вештаюсь туди-сюди. Зів’яло бачене раніше. Не ті часи і біди інші: у небо падає земля, палають луки і поля, і уві сні не веселіше, і наяву усе частіше минуле кличемо здаля. Надію маю особливу на кучеряву і красиву як ворожили янголи... ще пригадаємо, коли були обоє ми щасливі, тому що юними були. ІІ Напевно, є чого радіти, коли чекає тепле літо і ще нічого не болить... вертаю ті літа на мить, аби на вік помолодіти і, може бути, на цей раз не розминутися у полі, заночувати у стодолі і зоряний піймати час... наперекір війні, нещастю зіграти наші ролі кращі, які писалися для нас. ІІІ Жартує доля недолуга, а душу огортає туга, то ностальгія, то печаль, що першою не стала друга і не найкращою, на жаль. Лишається радіти нині, що наші душі не чужі, але від зайвої гордині піском сипучим у пустині розвіялися міражі. До ирію не так далеко як і до неї... у раю узрію пасію мою, що уявити дуже легко як неймовірне дежавю. Такі у Хроноса гримаси: у неї его на умі, у мене сяйво у пітьмі... ........................................ не у раю, але наразі на цьому світі для оказій є час, а ми ще не німі.