Раз ранком зимовим у лісі-діброві
Дідусь хмиз для печі збирав,
А поруч з ним живо, зраділо, грайливо,
Маленький собачка скакав.
Ось в’язка готова – назбирані дрова,
Дідусь їх на спину звалив
І біля ялиці, де зняв рукавиці,
Одну рукавицю згубив.
А сіренька мишка шукала там шишку,
Аж глядь – рукавичка лежить!
Тихенько підкралась, до неї забралась
І каже: «Я буду тут жить!»
Аж тут жабка скаче,від холоду плаче:
«А хто в рукавичці там є?»
«Я мишка-норушка, нічна шкряботушка,
А ти хто? Ім’я як твоє?»
«Я жабка-скакушка, в болоті квакушка,
Мене в рукавичку пусти!
І буде нас двоє – як друзі обоє,
Не буде нам в ній тісноти!»
Біжить лісом зайчик, вухань-побігайчик:
«А хто в рукавичці там є?»
«Я мишка-норушка, я жабка-скакушка,
А ти хто? Ім’я як твоє?»
«Маленький я зайчик, вухань-побігайчик
Мене в рукавичку пустіть!
Я вушка пригладжу, в куточку приляжу –
Не будемо ми в тісноті!
Погодились двоє і стало їх троє
В малій рукавичці вже жить,
Коли це лисичка, хвостата сестричка,
Із лісу по стежці біжить.
Підбігла і стала, і ніжно спитала:
«А хто в рукавичці там є?»
«Я мишка-норушка, я жабка –скакушка,
І зайчик маленький тут є.
Такий собі зайчик, вухань-побігайчик,
Він має тут місце своє.
Гуртом проживаєм – тебе ми питаєм:
«А ти хто? Ім’я як твоє?»
«Руда я лисичка, лисичка-сестричка,
Мене в рукавичку пустіть!
В клубочок згорнуся, хвостом обгорнуся –
Не будемо ми в тісноті!»
Тепер їх чимало – всі четверо стали
Гуртом у теплі проживать,
Аж раптом вовчисько, цей сірий хлопчисько,
Прийшов тут поживу шукать.
Він вмить зупинився, кругом обдивився:
«А хто в рукавичці там є?»
«Я мишка-норушка, я жабка-скакушка,
Лисичка і зайчик тут є.
Ми друзі маленькі і місце тепленьке
У цій рукавичці нам є.
Всі тут проживаєм – тебе ми питаєм:
«А ти хто? Ім’я як твоє?»
«Та вовчик я братик, сірома кудлатий,
Мене в рукавичку пустіть!
Погрітись бажаю, приляжу десь скраю –
Не будемо ми в тісноті!»
Вовчисько вселився – так п’ятий з’явився
І стали гуртом вони жить,
Аж тут кабанище - носище, іклища,
На стежку із лісу біжить.
І де він узявся? «Хро-хро, – обізвався, –
А хто в рукавичці там є?»
«Я мишка-норушка, я жабка-скакушка,
Ми маєм тут місце своє.
І біленький зайчик, вухань-побігайчик,
Собі тут куточок припас.
Також вовчик-братик, сірома кудлатий,
Й лисичка-сестричка у нас.
І мусиш ти знати, що нас тут багато
У цій рукавичці вже є.
Всі тут проживаєм – тебе ми питаєм:
А ти хто? Ім’я як твоє?»
«Я дикий кабанчик, кабанчик-ікланчик,
Мене в рукавичку пустіть!
У лісі негода – погрітись нагода,
Не будемо ми в тісноті!»
Ой, лихо ж нам буде! Хто звідки прибуде –
Усяк в рукавичку спішить!
Та що тут робити – прийдеться пустити,
Що ж, будемо шестеро жить.
Заліз кабанище - носище, іклища,
Уже й рукавичка тріщить;
Не можна й сказати яка тісна хата –
Аж з лісу вилазить ведмідь.
На стежку звертає, реве та й питає:
«А хто в рукавичці там є?»
«Я мишка-норушка, я жабка-скакушка,
Ми маєм тут місце своє.
І біленький зайчик, вухань-побігайчик,
Собі тут куточок припас.
Також вовчик-братик, сірома кудлатий,
Й лисичка-сестричка у нас.
А ще кабанище - носище, іклища,
Також в рукавичці цій є.
Всі тут проживаєм – тебе ми питаєм:
«А ти хто? Ім’я як твоє?»
Ведмедик я, Мишка, топтун-клишоніжка,
Мене в рукавичку пустіть!
Шукаю давненько я місце тепленьке,
Не будемо ми в тісноті!
Ой, що тут робити? Як будемо жити
Сім душ в рукавичці малій?
«Я скраю вмощуся – десь тут притулюся
І буде куточок це мій.»
Ведмідь розігнався – насилу запхався
В малу рукавичку й сидить.
Всім грітись охота, така вже тіснота –
По швах рукавичка тріщить.
Дідусь оглянувся, до себе звернувся:
«А де ж рукавичку я дів?
Потрібно вертати її пошукати,
Мабуть десь у лісі згубив!»
Собачка маленький, проворний, спритненький,
Вже ту рукавичку знайшов.
Загавкав завзято – злякались звірята,
Аж тут і дідусь підійшов.
Та вже стало тихо – всі звірі від лиха
Розбіглися хто куди міг.
Дід біля ялиці підняв рукавицю,
Що впала в пухкий білий сніг.
Буду читати дітям!