Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Лариса Іллюк: Кульбаби - ВІРШ

"Вчора ми вивчили кульбабу, вона жовтенька, як сонечко!" В небо раннє, навесні, Сонце випливло в човні, Вмилось чистою росою, І хмаринкою м"якою Личко ясне промокнуло, Усміхнутись - не забуло. Світле, золотоволосе, Скрізь промінням розлилося, Розбудило кожну пташку, Насінинку і комашку, Мов сказало: "Годі спати! Всі - прокиньтеся співати!" Відімкнуло кожну бруньку, Що благала порятунку. Випустило всі травинки З-під холодної хустинки. І донизу подивилось - Мов у дзеркалах відбилось. "Що за диво золотисте? На зеленому - намисто, Кожна намистина ця Нібито маленьке - я!" Тільки сонце відігрілось - Скрізь кульбаби розпустились, Пишні, жовтенькі та гожі, І на сонце дуже схожі. Віриш - ні, та чула я, Що кульбаби з ним - рідня. А іще їм родич - вітер, Вчить щороку їх летіти. Коли бджоли мед зберуть, Ті готуються у путь. Легким пухом уберуться І за вітром вверх здіймуться, Щоб повсюду навесні У ясні погожі дні Для матусі, для дитини Усміхались намистини. Щоб віночком їх сплітали Діток ними віншували. Дітки сонцем увінчались Радо бавились-сміялись, Бо вони, як жовті квіти, Теж йому рідненькі діти.