Звари мене із цукру брунатого гіркого,
Худого ліліпута, вдягни мене в тріко.
Постав на підвіконня , холодного німого,
Можливо нерозчинним я оживу за склом.
Зліпи мене із глини рудої і масної,
Мов свищика смішного, додай на мотузок,
До пісні серед степу - гучної запальної,
До сонячного вітру, в сузір’я до зірок!
Зроби мене із воску, із золотого воску -
Міфічного героя, хай буде кров, як мед!
У фантазійних хвилях навпомацки, наосліп
Най стану серед часу частиною Ріґвед…
