чи то знов у мізку кішка плаче?
чи то райдуга над берегом між гроз? -
звірі помирають не всерйоз ,
доки річці кроки снять дитячі,
доки трави вище голови,
доки шерех вітру в піснях пташки,
доки серця ворони-волхви
білій шкірі ще пасуть мурашки...
в тиші дивній наче гробовій
спійманий карасик , наче диво -
рота відкриває, ще живий -
звірині вмирати невластиво!
ось тому до хмар, до вишини
пнеться кожен гарний і не гарний,
бо життя живеться не на марно,
навіть під прицілами вини
