Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Серафима Пант: Бездомний пес - ВІРШ

З цим дивним псом ми зустрілися вранці, коли я поспішала на роботу. Дивний. Він був схожим та статую чи статуетку з поглядом замисленим, як у людини.

Сонце не змінює траєкторії руху мільйони років.
На дереві мох - на північній його стороні.
Задумався пес.
Загубився у сенсах глибоких,
Не сказав ані слова на щире вітаю мені.

вітаю - мало
а за вухо взять?
а в чорний ніс поцілувати без помади?
і лапу з глиною й піщинками погойдать як дитинку на руках?
ото й змінилась б траєкторія у Сонця
від серця відгуку простого там якогось пса

Змінилась траєкторія у Сонця,
Посипались планети у Тартар.
Чи є життя на тому серця боці?
Кохання - це прокляття?
Чи це дар?

душа моя́
кохання підійма
велику хвилю
крилами своїми

хтось розіб'ється
об байдужість всьо́го
а ти - долеть на той бік мого люблячого серця
де я чекаю від початку світу чуда тво́го

Здійнялося море
Розійшлися хвилі
Страх долає віра
У немарний шлях
Тільки б стало сили
Вільнодухим крилам
Що над дном понесли
На семи вітрах

а може хоч один
із цих весняних вітерців
від мене долетить в твій бік
й торкнеться твоїх губ
а може

Не повірите, за хвилину до того, як прочитала Ваш коментар, написала "може"