І здається мені...
Так, – здається мені!
Все здається мені, що так,
саме так на струні стрійні звуки
і звій-іній так на стіні...
Ійон!
Чи здається мені, а чи ні? А чи ні? –
Саме так помирає поезія!
"Я не виріс поетом,
Я виріс полином гірким.
I з-під джерел землі пухкої
Коріння прадідів моїх
Торкається мене" Борис Корнієнко зі збірки "Коріння" 1971р.
ПОЕЗІЇ
ІСТЕРІЯ. САД ДУШІ
I. ЖОДНИХ ПЕРЕВТІЛЕНЬ
- Заклики. Світ чарівний
- Стяг. Сірникові люди
II. БІГОМ ВАСИЛІСКА
- Спалахи. Скрашуючи тишу
- Едельвейси. Де дві дороги сходяться в одну
- Пісня пропащої. Випускаючи тіні з очей
- Орієнтири. Тихим голосом пересторог
III. ПАМОРОЗОПОЕЗІЯ
- Меандри. Бузковий смичок
- Дорога до серця. Вітер карбує
- Поквіття й сон. Музи мої
