Чом Галинко ти невмита,
Нерозчесана, сердита,
Ой, яка ж ти нечупаха,
В сарафані діромаха.
Йшла до школи навпрошки,
А там з цвяхами дошки.
В бурянах, я заблукала,
Зачепилася й упала.
Глянь, як сонечко Марічка,
Вмита, гарна, як порічка.
Оченятка миготять,
Наче промені блистять.
Бо слухняна і дбайлива,
Наче чічка чорнобрива.
Будь і ти також така,
Скинь колючки з їжачка.
Не ходи більш навпрошки,
Бо там грязно і дошки.
Маму слухай, татуся,
Вчителів і дідуся.
