Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: Спить собі дрімота (Яночці Бім) - ВІРШ

Бачиш,біля плота Спить собі дрімота. Ліжечко небесне, Темносиньчудесне. Бачиш,впали зорі, Вигорілі,кволі. Я підлікувала, В небо покидала. Вицілую,злюблю, Ніжно приголублю. Будуть ще світити, Будуть довго жити. Рученьку маленьку Я спекла.Дрібненьким Дощиком гоїла. Лікуватись вміла. А тепер малята, Півники,курчата, Квітоньки і річки, Високі смерічки; Казочку розкажу, Стежечку покажу. Жили-поживали, Добра наживали Дід,бабуся,внучка. Для неї каблучку Бабуся купила, Бо дуже любила. Нею лікувати Можна всіх.Лиш знати Треба чарівнії Словадивомрії... Треба полюбити Тих,хто хоче жити... Усіх лікувала, І грошей не брала. Бідна,та щаслива. Ще дуже вродлива. Принц хворів.Шукали Лікарів.Не знали, Що живе на світі (Це знали і діти) Серденько добреньке. Для усіх рідненьке. В замок кликуть.Гроші Дають,скільки хоче... Не взяла...Лікує... Принц її...Цілує... Закрив!За дружину Взяв в оцю хвилину! Ось Вам моя казка. І мала підсказка: Всіх любіть на світі Мої любі діти. Я Вас обнімала. Усіх цілувала.