Є в світі народець, живе в Куся́тині,
Там тато куку́с, ну, а матір – куси́ня,
Найстарші - куси́, наймолодші - куся́та,
В них зубки маленькі, та люблять кусатись.
Зібрались в один день маленькі куся́та,
Зробили із нього великеє свято,
Цікаво їм стало змагання зробити:
Хто більше за всіх зможе торта вкусити.
За суддів обрали найстарших кусі́́в,
Ні в кого як в них ще не має вусі́в,
Вони всіх розсудять, повірте малята,
Лиш знають дорослі як треба змагатись.
Присядьте тихенько, приляжте на ліжко,
І слухайте казку про дивнеє дійство,
Уяву включіть, і не думайте спати,
Бо прийдуть куся́та, та й будуть кусати.
Ото ж бо народець Ку́сятина бравий,
На площі своїй розібратись зібрались,
Хто більше укусить, то й виграє приз,
Який? Не скажу, бо для всіх це сюрприз.
В шерензі стоять всі куся́та й куку́си,
А старші ку́си, почепившись за вуса,
Розказують всім все про правила гри,
Послухайте тихо, що скажуть вони:
«Ось там на столах, подивіться уважно,
Де бджоли розмахують крила поважно,
Лежать для куся́т всіх спортивні снаряди –
Торти разом з кремом і із мармеладу.
Коли пролунає гучний чудо-дзвін
Всі разом ідуть до крислатих столів,
А далі ви сміло повинні вкусити,
І не позабудьте компотом запити.»
Найпершим вкусити задумав Кусе́йко,
Він торту вкусив, скажу вам, багатенько,
Але далі в черзі стояв Кукусо́чкін,
Він теж відкусив не маленький кусочок.
Наступним кусати мав дядько Куся́кін,
Але не вкусив, бо злякався бджоля́ки.
А далі Кусі́чкин, Куся́йко, Куся́к,
Я всіх їх назвати не зможу ніяк.
Пропустимо, любі, імен зо дві сотні,
Бо запам’ятати усіх я не годна,
Скажу вам по правді, то бу́ло смішенно,
Бо кожен кусав щиро й дуже шалено.
От після обіду зібрались гадати,
Хто зміг якнайбільший кусочок відтяти?
Та не до суддівства було старим ку́сам,
У них від солодкого ко́лики в пузах.
Гадали, сварились, бо все пропустили,
Вони ж із гравцями тортів понаїлись.
І щоб не вагатись старіші сказали:
«Хай приз нам несуть із центральної зали!
І так як ми старші, то постановляєм:
Що приз всім куся́тинцям щиро вручаєм!»
Немає тут тих, хто програли безбожно,
Тут в місті живуть лиш самі переможці.
І щоб не забули цю мить, горожани,
Великим Ку́сем ось це свято назвали,
Тепер у цей день тут тортами частують,
Їх гордо їдять, тут і ними годують.
А тим хто цікавий, відкрию секрети,
Що призом був торт, а до нього – конфети.
Ну, все, закінчи́ла я розповідь вправно,
До зустрічей нових і дуже цікавих!
07.05.2014 рік 19:32
