Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Зимова казка (для малят) - ВІРШ

Всі доріжки замітати взявся січень нині. Як Новий рік зустрічали у своїй гостині? Розкажіть, малята милі, Новорічну казку. Та послухайте і нашу Січневу, будь ласка. У далекім Срібнокраї Краплі проживали. З неба дощиком зливались, Землю напували. А коли зима холодна Хурделила світом, Наші Краплі замерзали На сніжинки – квіти. Та одного разу в гості До друзів Краплинок, Де й не взявся на помості - Кап! Серед крижинок... Капнув з хмарки Капітошка Й весело, завзято, Нумо, всіх Краплин вітати, - З Новорічним святом! Зазирнула Королева На галас в господу, - Хто порушує мерзлоту Із вічного льоду? Чому Крапля не замерзла? Бунтаря на очі! Спати, спати, наказую! А хто тут не хоче? Тож найбільш за все бажала Королева льоду Діамантом заморозить Капітошки вроду. - Кап, кап, кап! Зовсім не треба! Хто таке, де бачив! Я Краплинка Сонця й Неба, Шановна, пробачте! Ви в зимовому палаці В завірюху, в хугу Перетворювали Краплі У холодну стужу. Витинали мереживом Сріблясті сніжинки… Хто розбудить царство льоду Без води краплинки? Я у кожній заспіваю Й захлюпоче хвиля, Все навколо оживає - З води така сила! Усміхнулась Королева: - Малий Капітошко! У крижинці, ти не знаєш? Теж води є трішки, А сніжинка ніжно тане На теплій долоньці. Й моє царство з снігу й криги Розтане на сонці.