Колись, як наші дід та баба
Малими дітьми ще були,
На краю лісу біля поля
Лисичка й журавель жили.
Ось якось вийшла погуляти
Лисичка з лісу на поля
І недалеко від болота
Вона зустріла журавля.
Лисичка так з цього зраділа,
Назустріч журавлю пішла
І лагідно йому сказала:
Нарешті друга я знайшла!
Приходь, журавлику до мене,
У гості тебе я прошу,
Усім, що маю я для себе,
Тим і тебе я пригощу.
Приходить журавель у гості,
Смачна для нього страва є –
Молочну кажу на тарілці
Йому лисичка подає.
Ти пригощайся, любий друже, –
Лисичка почала просить,
Стук-стук він дзьобом по тарілці –
Не може кашу ухопить.
Лисичка теж взялась до страви –
Лизь-лизь гарненько язичком,
І швидко так собі злизала
З тарілки кашу з молочком.
Пробач, журавлику, ти мене,
Усе що мала – подала.
Спасибі – журавель промовив, –
Ти дуже доброю була.
Тепер прошу тебе, лисичко,
До мене в гості завітай.
Прийду, прийду, мій любий друже,
Ти мене тільки зустрічай!
Лисичка йде до нього в гості
І журавель її зустрів,
А щоб лисичку пригостити –
Смачної страви наварив.
Узяв він м’яса і картоплі,
Буряк і моркву покришив,
І в глечик з шийкою вузькою
Готову страву положив.
Ти пригощайся, не соромся –
Такі казав він їй слова,
Та як лисичка не крутилась –
Не влазить в глечик голова.
Вона туди-сюди, і боком,
І лапкою, і зазирать,
І нюхати, та що тут вдієш –
Не може страву ту дістать.
А журавель час не втрачає –
У глечик голову встромив
І вибрав з глека усю страву,
Що для лисички наварив.
Пробач, лисичко, за гостину,
Усім що мав – тим і приймав.
Лисичка й слова не сказала,
Бо лютий гнів її проймав.
Вона й подякувать забула,
З гостей голодною біжить,
І з того часу з журавлями
Не захотіла більш дружить.
