Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: Солдати не говорять про війну - ВІРШ

Солдати не говорять про війну. Вони нею живуть в годину злу. Вони її криваву проклинають. Життя своє із нею розміряють. Вони бажали б вдома в ліжку спати, А не в багнюці щем душі долати. Вони бажали б райдугу встрічати. А не шахеди в небі рахувати. Бажали б діточок носити на руках, А не гармати грізні на плечах. В крові , в багнюці, в берцах, босоніж, Хто перший вихопить кровавий ніж. Хто перший відсіч дасть іудам, Які прийшли до нас , як ті приблуди, Що замахнулись на наше, на святе. На землю рідну, серцю дороге. Солдат живе у цій війні тепер. Дух воїна у битвах ще не вмер. Він діток бачить, як вступає в бій. Він бачить матір, адже сила в ній. В ній затишок, в ній воля, в ній наснага. А у солдата - перемога і відвага. Він переможе, він знає це й мовчить. Бо він не вміє про війну цю говорить.