Про що нам хвилюватися,
Прямуючи на східці,
На Захід від штормів,
Рятуючи себе,
Сповзаючи у трюм
По ясеновій гілці,
Де довгій тиші вкрай
Радіє інтелект,
Фортуні додає
У казку невідому,
У чоботи потай,
Де вранішні часи
Ховають на шляху
В чуже і несвідоме
Канву вологих мрій
Які не надкусить.
Гори ж і ти мій друг,
Як самість індивіда -
Личинки змісту сплять,
Часу могили в’ють,
В німому забутті
Звабливо і не строго,
На дзиглику життя
В пітьмі тісних кают…
