Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Горова Л.: Крихти - ВІРШ

Грудень трусить у ситі дощ, І туману волога завись Осіда на бетоні площ. Голуби на обід зібрались. Віддзеркалення лап і ший Мерехтить, ніби скло побите. Хтось би хліба їм накришив, Бо минули сезони ситі: Де на ковані спини лав Падав промінь в мережках тіней, Задоволення вистилав В бадьористому воркотінні. Дрібки сипали ізраннЯ І старі і дитячі пальці. Ненароком їх розганяв Той, що тільки ходить навчався По засонценій площі вздовж Лавок, променями покритих. Грудень сіє на сито дощ, І розмочує білі крихти.