Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: ШЕПТИЦЬКИЙ - ВІРШ

Перевернувсь в труні Шептицький. Хоч спалось затишно – та ні! – бо ж перебігла чорна кицька шахтарську вулицю в ту ніч. І, вже й сама цьому не рада, шугнула в сховок стрімголов від злих містян Червонограда, – їх Комітет ВР зборов! Від люті здуті і черлені, а від вугілля – чорні вкрай! Бо заповів колись їм ленін комуністичний теплий рай. Хоч перші ідола звалили, лишивсь навічно він в серцях! Світ змін, холодний і немилий, ще більше зблід на тлі Отця. Червоноградці – вірні звичці. А що Шептицький? Плаче? Рже? Чи буть в труні, чи на табличці – йому байдуже певно вже... На тлі консервних мас "червоних" йде краєзнавчий батальйон: він розвернув не тільки коней – за Кристинопіль другий фронт! За мить противники поляків на нуль помножать їхню роль! Загрузли в сутичках вояки: "Чи Кри-, чи Хри? Чи -піль чи -поль?" Аж тут, на цій високій ноті в чиїйсь вродилось голові: "Перейменуйте в Христинопіль – на честь Христини Соловій!" І знову срач пішов по колу і прокотивсь по шахтарях. Ген, одне одного футболять знавці знавців в коментарях. Так й не дійшли містяни згоди, окрім "лишити все як є". Тож Комітет приборкав гордих – лишив "червоних" без яєць. Узявсь за голову від тиску пан привид знічений, Андрей, оголосив на ринзі брейк й табличку з назвою "Шептицький" прибив сам Бог, узявши дрель. © Сашко Обрій. 23.03.24